Logo
«Не зневірюватися!» – журналісти надихнулися милосердям у «Карітас Чернівці»
29 Лип 2022

«Не зневірюватися!» – журналісти надихнулися милосердям у «Карітас Чернівці»

Post by Maria

«Карітас Чернівці» відвідали учасники престуру «Громади Буковини в умовах воєнного стану. Виклики та досягнення»

Тринадцятеро журналістів із різних куточків України, які перебували в Чернівецькій області у престурі, ознайомилися з діяльністю благодійного фонду «Карітас Чернівецької єпархії» і видами допомоги, які надає організація вимушеним переселенцям.

Директор «Карітас Чернівці» о. Любомир Іваночко розповів про проєкти, які наразі реалізує організація самостійно і разом з іншими членами великої міжнародної родини «Карітасів».

Журналісти, багато з яких і самі із регіонів, де зараз тривають бойові дії, цікавилися, як працює соціальна пральня, яким чином допомагають оплатити лікарські рецепти потребуючим, як організована видача продуктових і гігієнічних наборів для ВПО, хто є донорами фонду.  

Отець Любомир розповів про те, наскільки важливі дії милосердя усіх доброчинців – незалежно від розмірів внеску чи місця проживання благодійника. Адже окрім зовнішніх випробувань, які принесла війна, маємо випробування для наших сердець. «Бракує любові в серцях людей», – такий найбільший виклик констатує наразі о. Любомир, і додає, що водночас маємо дуже багато нагод і шансів наповнювати свої серця любов’ю.   

Цікавилися журналісти у о. Любомира як керівника колективу і тим, як уникати професійного вигорання. Його відповідь стала майже притчею. Насамперед він наголосив, що найкраща протидія вигоранню – це правильна мета праці: працювати не для вигоди чи збагачення, а служити Богу і потребуючим. І додав, що Бог завжди знаходить спосіб і шлях наповнити серце людини любов’ю і мотивацією. Сам отець Любомир якось у складний період служіння отримав нагоду допомогти людині, яку вже все оточення вважало втраченою. І коли нетверезий жебрак, якого підняли з землі, рятуючи від замерзання, раптом поклав руку священникові на плече і сказав «Не зневірюйся!» – стало зрозуміло, для чого була ця вся історія…

Не зневірюватися, бути вірними своєму служінню, наповнювати свої серця і свої тексти любов’ю – з таким налаштуванням гості продовжили свій престур Буковиною.  

1 коментар

Leave a Comment